Вікторія Дикобраз - #43 | Текст песни

• Тексты песен
• Вікторія Дикобраз
• #43

Моя бабуся загинула у 43-ому.

Сьогодні – діти стояли рядами.
Криві дзеркала очей
звернені прямо в небо – до журавлиних ключів,
як казали колись у піснях,
переказаних. Діти стояли рядами
на виходах з міст і сіл.
К них є "світле майбутнє",
вони – живі.

У них ґвалтовано пам'ять.
Підручник з історії – чудо
для фільтрування фактів.
Читайте, вивчайте (на тести),
"формуйте" свої уявлення
про імена і дати – з примітками голосу диктора.

Так буде краще, повірте.
У вас же... "світле майбутнє"?
Куди в нього з чорним, червоним,
куди в нього з дзвоном по комусь.

Бабусі
було чотири. Вона загинула в сорок
третьому.
Моя мама
не народилась.
І я.
Хоча ми
й не мертві.
Мо-я… бабуся
загинула
у тисяча
дев'ятсот
сорок третьому.

#Семантика_


Вікторія Дикобраз еще тексты