Під його кроком чорне полотно підлоги звивалося попелом, під його важким кроком задихався мокрий попіл, кричав, просив залишити у спокої, без пам'яті. В спокої...
\"злива-а... тан... тан... тан-н...\"
По стінах точилися його вимерлі нерви, по стінах точилася сітка. Вода карбувала в очах усвідомлення болю, бокове усвідомлення його порогу.
\"тан-н... тан... тан...\"
\"— Як ти могла не закрити газ, газ всередині ме́не, як ти могла... спалахнув... згорів... одна іскра...\"