Мужній молодий учитель літератури проявляє ознаки впертості, як настояна плівка: до ранку потрібно добити якусь стінгазету, надиктовану партзавданням від учительської верхівки.
Не вічно ж раювати у межах класу, розповідаючи трохи молодшим про цікавіші глиби теорії літератури, аніж те, що дають у підручниках. Наприклад, що якийсь класик був педофілом,
а у іншого була борода чи, уяви ще, непристойні погляди на релігійність і режими влади. Діти не хочуть знати, де-хто-коли-нащо народився, діти взагалі переважно нічого не хочуть отримувати
нав'язаного. Бо скільки можна споживати. Нам би їх слухати й з ними інак говорити, про інші речі. Не про табу. А про щось сакральне. Діти розуміються трохи ліпше. Вони й не діти вже.