Вікторія Дикобраз - Понад вдих | Текст песни

• Тексты песен
• Вікторія Дикобраз
• Понад вдих

Їхнє небо настільки синє,
що у нього можна згорнутися,
або лягти на дно й уявити,
що воно ніколи не доторкнеться.

Небо ж бо не для нас.
Так і любов їхня
пропливає космічними кораблями,
що люди привласнюють
інопланетним сутностям,
бо не можуть уявити інакше.

Так і любов їхня
може накрити тебе у коробочці,
блокуючи кисень.
І ти будеш намагатися
вдихнути цукор зі своїх пальців.

Але чоловік уві сні запитав,
що я знаю про власне призначення,
і я б краще була собі буквою,
аби знати застосування.

Але ж я людина,
мене не впіймати, як коропа,
мене не сховати в кишені.

І коли їхня любов перетворює
мене на улов,
я злизую цукор, сховавши долоні,
і приклеюю до лопаток пір'їни.

Бо уявити крила інакше
я не можу й не здатна.

Як іносутні кораблі
не можуть бути такими,
як ми уявляємо.

І тоді я лише думаю,
що, не торкаючись кришки,
зможу стати іншим
повітряним кораблем.

І залишитися людиною.
Бо не спійманою.

#Семантика_

Вікторія Дикобраз еще тексты