Не їж пластиліну, дитино, хоч як би хотілось. Хай навіть акційного, навіть якщо принесли. Лікарні і так переповнені, май собі совість. Ти хочеш у черги? Питаю, ти хочеш чи ні?
Вони тебе кидають, зухвало і щиро – на бабки. Обіцяють казки, а отруюють шлунки і серця. Якщо пластилін ти жуєш із "ранковою акцією" – вважай, молодим підписався на статус мерця.
Послухай востаннє, з поваги послухай хвилину. Я тут наче свідок проїдених вже поколінь. "Не заходь у Макдональдс, ди-ти-но, не їж пла-сти-лі-ну. Це ж може, останнє життя - не труї його в нім!.."
Та сумніви гаснуть, коли ти регочеш розлого, у піні від коли тоне в підносі фастфуд. Разом з твоїм сміхом вмирає остання тривога. Мине кілька років і ти не ходитимеш тут.