сьогодні ранок не добрий, просто надто смачна кава, зранку доза старого джазу і життя - класна річ. - слухай, серце, тут така справа ну скільки можна, що ж не спиться котру вже ніч?
сниться сон про поета, який заблукав недалечко від дому, не в місті, в собі. та ніхто не помітить ,якби голосно він не кричав, люди не бачать душевних ран , вони надто сліпі.
відчував, що друзі його лицеміри хоча й приходили завжди, так просто , на чай. з коньяком і поезією, яка кровоточить без міри, та казали : "ви поети - душевнохворі, та всерівно, давай, наливай.
люди часто ітимуть від тебе, без жодних слів життя стане чорним, немов твоя ранкова кава ти - одиночка, й ти завжди цього хотів, ей, дружок, ти не плач, це надто дешева вистава"
Й поет пішов в нікуди від усіх "прощавай" він побачив стільки розлук, мов вокзальний перон.
- серце, все, тільки битись не переставай життя й досі триває, це всього лише сон.