часом минуле насувається й дивиться мертвими очима, бо прийшов час піти й більш ніколи не повертатись мені неважливо скільки жінок ховалось за Твоїми плечима тільки б в Тебе було бажання з ними прокидатись
тільки б вони довіряли Тобі свої родимки й вени, сміялись із жартів, вдихали запах й цілували в очі аби почуття було настільки шалене, що вони чекали б на Тебе кожної ночі
та пам'ятай, що є Та, котра завжди оберігає, дарує крила й ніколи не буде байдужою приходить до будинку, де на Неї ніхто не чекає й тихо мріє бути для Тебе музою
та не слід говорити вголос про найдорожчих людей й про тих, хто пішов з життя та не з серця. навіть якщо щастя не надішле листів до Твоїх дверей, самотність не завжди болітиме, прошу, пам'ятай це.
скільки самотніх зим ще доведеться терпіти, Боже? він ж повернеться коли прийде весна? Бог відповів: "Я не пошлю Тобі того, чого Ти витримати не зможеш" й тихенько видав квитки на різні небеса.