Злеліяна земля Душею я лечу на ті простори , Де чистим кришталем пливе ріка, Де небо синьосяйне і немов прозоре, Лиш там жива душа . І нездоланне,хоч невічне моє серце, Сильніше ніж ганьба ворожих слів. Воно знедоленим надією озветься, Посеред тих оманливих вогнів.
На цій землі мої рожеві вечоріння, У ніжних снах злеліяні роки. В моїх піснях її краса осіння Прозорі кришталевії струмки.
Душею я лечу до синіх гір. Великих і міцних в своїм чеканні. До рідних трав і срібних зір, Лиш там жива душа. І нездоланне,хоч невічне моє серце, Сильніше ніж ганьба ворожих слів. Воно знедоленим надією озветься, Посеред тих оманливих вогнів
На цій землі мої рожеві вечоріння, У ніжних снах злеліяні роки. В моїх піснях її краса осіння Прозорі кришталевії струмки.
І все це в ній,в зеленій Україні. В краю великім на усі віки І вірю щиро,славитись країні, Якій її народ допомагає йти.