Ти – соло безмежної вини Ти – лезо на обрії мети Нарешті я знаю, я знаю, я знаю Знаю тебе У морі, у небі, у душі У несамовитій глибині Я тебе звільняю, звільняю, звільняю
Так лине стереодень, стереоніч, але не ти Любиш мене, п’яниш мене у розтині самоти Лине стереодень, стереоніч Безсилий крик Де та межа, тонка межа, між нами та Та, що навік?
Зітхає розтала мов зима Історія дотику одна Вона залишає, лишає, лишає Мені слова І навіть у іншому житті На Богом розпаленому тлі Ти мене тримаєш, тримає, тримаєш...
Так лине стереодень, стереоніч, але не ти Любиш мене, п’яниш мене у розтині самоти Лине стереодень, стереоніч Безсилий крик Де та межа, тонка межа, між нами та Та, що навік? Тільки збагни