Доброго дня, рідні мама і тато! Що ж це гостей в нас сьогодні багато? Чом всі сумні і заплакані очі, Наче неспали минулої ночі. Я ось прийшов, обійму вас міцніше, І не покину надовго вже більше. Жаль, що нічого я не пам’ятаю. Мамо, матусю, чого ж ти зітхаєш? Приспів: Я поцілую натружені руки, Татку підставлю широке плече. Що ж це за пісні заплакані звуки, Що на душі аж вогнем запече? Мамо, матусю, поглянь же на мене, Я лише трохи на вигляд змарнів, Плаче дощем посивілеє небо, І все розмите, неначе зі снів. Чом же до мене не мовите слова, Рідні мої, найдорожчі батьки? Я ж так спішив, мов летів, я додому, Цієї сумної й важкої зими. Чом обійняти вас я не можу? Руки мої наче тінь золота… Що ж вас сьогодні усіх так тривожить? Чом радості в серці вашім нема? Приспів: Я повернувся… Та що це за світло? Неначе лечу я до небес… Серце моє любов’ю зігріте, Весь смуток і біль в одну мить наче щез. Мамо і тату, знайте щомиті, Що буду поряд тепер я завжди. Що ваші дні моїм світлом обвиті Будуть назавжди.