Мій Бог – могутній Посейдон, Зеленоокий та привітний. Морози його клонять в сон, А сниться йому завжди літо. Він носить штані і кашкет Кольору моря. Цвіту хакі. А по ночах ганя мопед, Так, що лякаються собаки. Ще – держить тризуб у руці З міцнішої сталі у світі, Яскраво світяться зубці Сонячним сяйвом оповиті. Поважно ходить по піску, Набравши його у сандалі. А ще рибалить на містку, Дивлячись в сизі, дивні далі. Він – друг місцевих моряків І небайдужий до русалок. А галасливих рибаків Він перетворює на чайок. Мій Бог буває, що чудить І викидає з моря мушлі, Потім годинами сидить Зібравши з них слова на суші. Він палить свої цигарки Бува, вживає міцне слово, Вночі ж не спить. Лічить зірки, Нас захистивши від усього. Ні, він не створює законів, Ні заповідей-заборон. Він сам не признає кордонів, Здолавши не один кордон. Мій Бог – мов вітер. Вільний. Свіжий. Попутний вітер. Морський бриз. Буває лагідний та ніжний. Буває й штормом, лиш держись!