Чарльз Менсон живе у тобі і ти вслухаєшся в його слова, граєш у нього в оркестрі на кларнеті або трубі, множиш образи отримані ним на два, або на три множиш, або підносиш у квадрат. На тому боці твоєї душі де він палає вогонь, там не пекло, звичайно, але там Сталінград, який за бажанням вміщається у одну з долонь. На темному боці душі, наче у холодильнику, все невідомим стає, тільки-но закриваєш дверцята, там охолоджуються та чекають свого будильника накопичення пам’яті зла на своїх місцях. Подаруй своєму маніяку троянди, повидаляй перед тим із них шипи, танцюй із ним як ведмедики гаммі або гаммі панди, грай на своєму таки кларнеті або ж на скрипці скрипи. Ти всього лише шматочки риби на рисі, а він чорний наче соєвий соус до смаку. Щоразу, коли він стріляє твої папіроси, записуй у своєму щоденнику: Так і так, він знову поводить себе погано, йому світить рак, імпотенція. а також тюрма. Господи, врятуй цього алкоголіка і наркомана, бо якщо він загине, тобі доведеться й мене приймати, адже без темряви у душі світла нема.