Я квітуче дерево біля шляхів, і лупить зухвалий Борей моє листя тендітне. А я нерухоме, і сумно дивитись мені, як блукають по диких шляхах неприкаяні люди.
Я квітуче дерево біля шляхів, і знають чимало пісень мої листя і квіти. То ж почуйте мене, зупиніться, почуйте мене хоч на мить. Все чекаю, коли прилетить моя пташка осяйна.
Я цветущее дерево среди дорог, и летят мои лепестки в бесконечное кружево мира. И трагический танец застыл в изломе ствола моего. Я врастаю все крепче и вглубь в эти камни и пепел. И от хора орудий и песен, речей и поэм я храню в сердце кроны моей крупицу безмолвия. Прилетай, моя светлая птица, скорей! Здесь давно уже свито гнездо твоему одиночеству.