Зірвусь колись. І це я добре знаю. Просто напруга пристрасті нестерпна. Хоча терпіння чаша не вичерпна, але душею й сердцем я над тобою лиш витаю.
Ти тільки жди і я зірвуся обіцяю. Як сонце буде точно у зеніті ти порахуй дірки в бабусиному ситі і подивись на небо, якого нам на двох не вистачає.
Зірвусь коли подує спогадів наш вітер й торкнуся твоїх вуст гарячою росою, щоб нагадати, що колись була для мене не чужою твоя усмішка, яку пройдоха час із памяті нам витер.
Нестепність віддалі мене катує. Знаю. Та я тримаюся, боюся знову неуспіти. Я божевільний і не можу це терпіти. Зірвуся осінню. Чекай мене. Я обіцяю.