Роки біжать і зморшки вже на тілі, думки літають нижче ніж колись, а очі, все ж, вдивляються у вирій, і в подумках, з птахами б пронестись.
Думки про вічне душу вже не гріють, та інколи, в житті, буває навпаки. Старенькі люди, сидячи на лавці, мріють, зжимаючи при цьому руки в кулаки.
І згадують, коли були малими. Шаленство долі, простота думок. Могли собі дозволить бути злими і першими зробить на зустріч крок.
Але реальність правила диктує сміло і люди всі стають, з роками, вже не ті, бо забувають, з часом, як могли уміло шалені мрії втілювать з наснагою в житті.