Очерет мені був за колиску В болотах я родився і зріс. Я люблю свою хату поліську… Я люблю свій зажурений ліс…
А поліське похмуре болото? – Пів-Полісся вода залила… Тільки де-не-де хутір самотній, Тільки де-не-де клаптик села.
Хоч у злиднях живемо, у бруді, Та привілля яке по весні, Коли виставиш вітрові груди І летиш, і летиш на човні.
А вода і хлюпоче, і плаче, Захлинається в лютій злобі… Ну скажіть, в кого серце гаряче, Як весну по весні не любить?
І укриють безкраї простори Білокурі чайки і човни… Тільки слухай, як води говорять В буйнім засвіті свята весни.
І не дивно, що любимо змалку Буйну воду і буйні пісні… Наше серце – це серце рибалки, А життя наше – книга борні…
Очерет мені був за колиску, В болотах я родився і зріс, Я залишив цю хату поліську І пішов до повстанців у ліс.
P.S. Хороші слова знищеного більшовиками поета-чекіста Дмитра Фальківського , покладені народом на веселу музику(http://www.folk.org.ua/audio/file.html?id=45). Пісня стала улюбленим твором засновника УПА Тараса Бульби-Боровця. Зараз пісня присутня в репертуарі Валерія Маренича, диск "Ген, на узліссі хрест мовчить".