Край білого собору залізна огорожа, а там жебрак старенький стоїть і в дощ, і в сніг. Він каже перехожим: "Допоможіть Вам, Боже! Подайте, люди добрі, копієчку на хліб!...".
Пробігли три школярки, а потім повернулись, і ось бере монети простягнута рука. А дівчинка молодша не мала ані гроша і просто, наче донька, обняла жебрака...
Приспів: (2) Все золото світу, все золото світу не варте любові, добра і краси! Все золото світу, все золото світу не варте троянди, не варте сльози!
І сонечко заграло на куполах собору. Старий зібрав монети, що день подарував. Не замерзають сльози на лютому морозі... Жебрак купив троянду і дівчинці віддав...