– Стій, не спіши, не лізь в колію, Її протоптали віками гріхами... То людське, не Боже.– Добре, стою, Хоча всі картають дідами-батьками... – Стандарти, канони, кліше, ритуали Віру живу низвели в забобони, Ділери Бога від нас заховали, Із благодаті нашили законів. – Те, що для всіх – по чайній ложці на свято ("Хто їв десь там, – тут щоб не їли!"). У нас, у людей такого багато, Нам волю дай, – ми небо розділим, Кожен шматочок собою підпишем: "Тут – зліва направо, тут – справа наліво"... Добре, що Божа воля сильніша, Ніж амбіції наші (не в дзеркалі криво)...
Господь попередив про вовків у шкурах Овечих та бичих, про лжепророків: Шепчуть, ворожать, гадають та дурять, Богом заручаться – крутять на всі боки! – Де ж правду знайти?! – Є прямі телефони До Батька, і Сина, і Духа Святого! Дзвони, подолавши душі перепони, – До дому небесного знайдеш дорогу!
Приспів: Вірю я Христу одному, я йду додому. Не бажаю зла нікому, я йду додому. Не зважаючи на втому, я йду додому. Я йду додому...
Всі були сірі, дарма, що червоні. Зараз – зелені, коричневі, жовті... Є й голубі, але зверху – всі чорні, Пусті, невагомі (навіть і товсті). А ти – не кради, не бреши, не суди, Не заздри, прощай, – люби, одним словом. Бог є Суддя, а ти в дім іди Той, що на небі під Божим покровом.