Я їду, мамо, тату, ви мене чекайте Що у вас є такий син, не забувайте Вибачайте, що бував тижнями не дзвонив Та сьогодні час виділив, справи відмінив Вчора дістав фото, які колись склав на полку А ви казали, що вони там пиляться без толку Довго сидів, переглядав, згадував то все Сміявся крізь сльози, як швидко час іде А пам’ятаєте, як колись я з братом були дітьми Нічого не ділили, бились, не мирились ми А зараз порозумнішали, подорослішали І щоб не сталося, один за одним стіною завжди Чиї ми сини шаную, це ж родина моя Мені не соромно сказати звідки родом я І як би не розставили цей день небеса Я захотів до рідних, всіх послав до біса
Я їду-їду додому Туди, де чекає мене сім’я Я їду-їду додому Де моя Батьківщина, моя земля
Я їду, мамо, тату, зустрічі чекаю Що не буду сильно гнати, обіцяю Перебираю музику ту, що маю Думками ностальгію трохи наганяю Пам’ятаю, в дитинстві хотів в доросле життя Що хотів – отримав, радості як такої нема Суєта, клопіт, вічні справи, завал Це зовсім не те, чого я так довго чекав Чому хвилини поруч я не цінував? Мало казав «дякую», майже не обіймав Про що думав, коли не слухав ваших порад? Зараз залюбки повернув би той час назад Вибачте, не послухаюсь, натисну більше на газ Я скучив, хочу швидше побачити вас І цю пісню, що написав в дорозі, я вам увімкну P.S.: Я їду, чекайте, люблю…