Мені давно вже так добре не було Я жив минулим! Тим, де мене обманули Де мене стерли, де мене вже забули А я лиш хотів аромат щастя вдихнути Кожного дня чуда я вже менше чекав В календарі сірі дні закреслював Але одного разу той момент якось настав Коли пульс піднявся та все не стихав Сказав би кохання та не хочу збрехати То як же пояснити те, що став я відчувати? Думав, тимчасово, думав, то все я марю Та ще не попустило, хоча по ідеї вже мало І ти не лікар, але ніби даєш ліки, щоб жити Хочеться радіти, сміятись, чудити І хоч не ангел, не маю крил, але хотів би знати: Чи є хоч надія, щоб з тобою політати?
Твоя система мою систему зламала Це не перебільшення. Що зі мною стало? Де ти була раніше? Тебе так не вистачало Важко повірити, але мені тебе мало…
Навкруги дівчат мільйони, валом Але чомусь саме тебе мені все мало і мало В повітрі, в квітах, в книгах тебе шукаю Та тебе ніде немає, то я все собі вселяю Часто сам по собі сиджу мовчу Дивлюся в одну точку, свій Світ собі уявлю Зажурився? Та ні! Я ж там не самотній Я в голові продумаю ідеальні ноти Мого життя… Там, де ти і я Там, де ковдра на двох у нас одна Можливо, не настануть часи ті То я зустрічаюся з тобою в своїй темноті Напевно, все таки потрібно було промовчати Нічого не писати, це все приховати Мабуть, піду, щоб не стало холодно Зігріюся від думок, що тобі не все одно