Проснувся в 3 ночі... Почув твій голос, а може вкотре здалося... Останнім часом не спиться, ностальгії все більше, Тихенько вийду - покурю, а перед цим - вдягнусь тепліше. Згадаю моменти, такі теплі й до болі знайомі, По тілі мурашки, сховаю погляд під капішоном, Вже до світанку близько, піду прогуляюсь районом...
Знаєш, а я вже вкотре міняю ночі на дні, Одяг тримає твій запах, ти переслідуєш мене уві сні. Дим у кімнаті... і пом'ята постіль, Позбутися звички не так вже і просто.
Пам'ятаю серцебиття, твої ніжні руки на дотик, Сплетення пальців, ласкавий погляд навпроти. Ти тільки скажи як ми помістились у цілому світі? Чому сонце на небі не так ярко світить, Чому рядки в блокноті сповнені тривоги? Знала б ти, як це набридло просити кохання у Бога. Сентиментальність, розкидані навколо речі, Режим без сну - це вже звичний вечір. Безсонні ночі без тебе - гірше смертельної страти, Будильник на восьму... а зараз яка? П'ята... Піду посплю, може у сні побачу твої портрети, Падіння на дно, а так хотілося взлету...