Це Україна, я живу тут, я цим пишаюсь. І де би я не був, завжди додому повертаюсь. Поважаю людей і мову солов'їну, це моя земля, люблю я серцем Україну (2 рази)
Широкі ріки простягаются по цій землі, І жовто-синім кольором, повис у небі прапор. Ми українці, чуєш, рідна, ми твої сини, і не дозволимо нікому кров тут проливати. Наші діди, які були ще козаками, За волю нашу бились, на коліна не вставали, Рубали шаблями за зраду, за погане слово, за наші землі українські, і за нашу мову. Хто міг подумати, що впаде куля в ці часи, і впаде побратим, від рани вже не встати, і що прол'ється кров, і наша кров на цій землі, за Україну, в голові у кожного солдата. Я хочу, щоб над нами мирне небо панувало, а матері не відчували болі і страждань. Для кожного солдата це як страшний сон минало, а Україна не відчула цих болючих ран
Це Україна, я живу тут, я цим пишаюсь. І де би я не був, завжди додому повертаюсь. Поважаю людей і мову солов'їну, це моя земля, люблю я серцем Україну (2 рази)
Давайте, браття, ми покажемо козацький дух, і не дозволимо чужим по цій землі топтатись, вже надоїло плакати, не опускати рук, ми віримо, як вірить мати, кожного солдата Я - патріот, я завжди вірний своїй країні, і, як і всі, я буду йти до самого кінця, ми молоді, і ми розкажемо кожній дитині, що Україна - наша мати, і вона одна свою красу вона покаже і ти це побачиш, розпустить коси, і простягне берегом Дніпра, ти, як і кожний українець, тут багато значиш, ти не чужий, і впевнений, що нечужа вона. Червоним маком поросло те, страшне, поле битви, лише шрами у серці лишились до кінця, чутно зделека, лунають козацьких сурмів ритми, Україна єдина, а ми - одна сім'я.
Це Україна, я живу тут, я цим пишаюсь. І де би я не був, завжди додому повертаюсь. Поважаю людей і мову солов'їну, це моя земля, люблю я серцем Україну (2 рази)