Я тебе не люблю... Я ніколи тебе не любив. Це лиш тільки гормони, горілка і кава. Грім ударив зненацька, Блискавкою засліпив, І здалося на мить, Що це зірка щаслива упала.
Я тебе не люблю... Я ніколи тебе не любив. Просто взяв, що тоді Опинилось мені під рукою, Випадкове весло, І мій човен кудись понесло, І за зіркою я загадав: Хай пливе... Тільки поруч з тобою.
Я тебе не люблю... Я ніколи тебе не любив. Це лиш відблиски суму, Тільки відзвук юнацької мрії. Просто зірка дурна Поламала мій спосіб життя. Ми зустрілись намарне, Лиш початок був вартий надії. Я ніколи тебе не любив, Недоцільно, ніяк. Все в нас різне, все проти, Не варто... не треба. Це лиш дим у очах, Випадковість - це жах. Kраще йди і забудь мене швидше, Так краще для тебе.
Він ровесник тобі, Молодий і стрункий, Все у вас вже складається, як у людей, Все отак, як мало би бути. Барабани, гітара шалена, Фортеп'ян і бас грають вальс. І я вслухаюсь у волю, З кайданів кохання розкутий.
Все чудово, іди, Най щастить без біди. Я ніколи тебе не любив. Всім так легше тепер буде жити. Я тебе не люблю. Він гарніший - і край. Прощавай, Прощавай. Я ніколи... Я ніколи... Не можу без тебе... не можу... без тебе... Не можу без тебе... Не можу без тебе... Не можу... без тебе... Не можу... Без тебе... не можу... жити... Без тебе... не можу...