І коли залишилася зовсім сама, І коли вже, здається, світла нема, Коли небо твоє на колір чужим стає… Ти виводила б лінії знов на руці, Пізнавала б надію в кожнім ліці, Малювала на склі вогонь і розбила б скло…
Не бійся жити: Світ для того, щоб любити Сонце, дощ і вітер, Небо, зорі, квіти -- Все для тебе… А ти не бійся жити: Сонце, дощ і вітер, Небо, зорі, квіти -- Світ для того, щоби любити тебе…
Ти ішла по межі, ти ішов по межі, Тільки знай: ніхто тобі не чужий, І рука у руці -- на завжди твоє тепло. І не можеш тепер лишитися там, Де читаєш мої слова по губам -- Повертає тебе назад моя любов.
Не бійся жити: Світ для того, щоб любити Сонце, дощ і вітер, Небо, зорі, квіти -- Все для тебе… А ти не бійся жити: Сонце, дощ і вітер, Небо, зорі, квіти -- Світ для того, щоби любити тебе…
І у серці своїм втамований стук: Ти на дотик як спалах, навіть на звук. Ти вже майже летиш: Відкрите вікно давно... Розбивається ніч, ламається час: Ти гасила вогонь -- не згасне свіча. І не бійся: любов тепер береже тебе.
Не бійся жити: Світ для того, щоб любити Сонце, дощ і вітер, Небо, зорі, квіти -- Все для тебе… А ти не бійся жити: Сонце, дощ і вітер, Небо, зорі, квіти -- Світ для того, щоби любити тебе…