Україну як попіл забуття засипає І не чути у голос їхніх звань та імен Ех стрільці січовії хто вас нині згадає Хто вустами торкнеться шовку ваших знамен
Ви носили в петлицях ясно-сині блавади Ви плекали у серці до Вкраїни любов Ех стрільці січовії є за що помирати Є за що проливати ворогів наших кров
Вже господь не відверне наших втрат і поразок Нас усіх пам’ятають соловки колима Ех стрільці січовії нині мусимо разом Повертатись до дому, жде нас мати сама
І для кожного сина шлях не легкий проляже Та яка б ця дорога не терниста була Ех срільці січовії і ніщо вже не важить Тільки щоб Україна нас усіх прийняла