Степ широкий розстеливсь аж до небокраю, Лиш один козак іде, по степу гуляє: Чи побачу я колись рідну Україну? Чи загину в чужині за Вкраїну милу?
Він іде, не знає сам скільки йти ще треба, Все, що бачить навкруги, то земля і небо. Сонце випалило степ, води ні краплини, Лиш один козак іде в латаній свитині.
Старий сокіл в вишині склав могутні крила, Лише біла сивина очі затулила. Чи побачу я колись рідну Україну? Чи загину в чужині за Вкраїну милу?
Чи побачу я колись рідну Україну? Чи загину в чужині за Вкраїну милу? Чи побачу я колись рідну Україну? Чи загину в чужині за Вкраїну милу?