Я іду по росі, мов по сльозах сирітських, вдовиних, Озивається грім, як відлуння старих канонад, І розбурхує пам’ять про тих, хто за волю загинув, — Крізь літа очі хлопців до мене зорять.
«Сокіл», «Ясний», «Стрімкий», «Яворенко» — Не всі псевда донині розкриті... Спом’яни, Українонько-ненько, — то ж хоробрі твої були діти.
Край дороги хрести, прапори на високих могилах Жовто-сині, вони і удень і вночі гомонять. Та ще більше могил у лісах безіменно-журливих, Стільки літ в тих криївках герої лежать.
«Сокіл», «Ясний», «Стрімкий», «Яворенко» — Не всі псевда донині розкриті... Спом’яни, Українонько-ненько, — то ж хоробрі твої були діти.
Хто стояв до кінця, Ви за духом мої побратими, Вашу пісню за вас проспіваю й синам передам, Тільки б наша країна жила і цвіла мов калинана добро і підступним на зло ворогам.
«Сокіл», «Ясний», «Стрімкий», «Яворенко» — Не всі псевда донині розкриті... Спом’яни, Українонько-ненько, — то ж хоробрі твої були діти. «Сокіл», «Ясний», «Стрімкий», «Яворенко» — Не всі псевда донині розкриті... Спом’яни, Українонько-ненько, — то ж хоробрі твої були діти. То ж хоробрі твої були діти.