Тэмна нічка гори вкрила, Полоныну всю залыла, А в ній постать сніжно-біла, Гуцул Ксеню в ній пізнав. Він дивывся в очі сыні Тихо спэршысь на сосныні І слова ніжні любові Він до нэї промовляв
Гуцулко Ксеню, я тобі на трэмбіті, Лиш одній в цілім світі розкажу про любов. Душа страждає, звук трембіти лунає, А що сэрцэ кохає, бо гарячэ, мов жар.
Вже прошло горяче літо, Гуцул іншу любыв скрыто, А гуцулку чёрнобрыву, В ніч останню він прощав. Черемоша гралы хвылі, Сумувалы очі сыні, Тільки вітэр на сосныні, Сумну пісню завивав.