Пробач, що я всього лише людина, Що маю тіло з крові і кісток. Пробач, що я давно вже не дитина Й ти не візьмеш мене на поводок.
Пробач, за те, що я не надзвичайний, Й не ношу маски, як супер-герой. Пробач, що часто я до неможливості банальний І що живий для мене завжди Вітя Цой.
Пробач, що я не едвард, та і ти - не белла, І в нас давно вже все коту під хвіст, Я не дарую квітів в сумі з рафаелло Та ще й до всього бородою я заріс.
Пробач за те, що я такий не модний, Не ношу клітчаті сорочки і вузькі штани. Даруй, що їм хотдог, коли голодний Й замість "пліткарки" я дивлюсь "сини".
Пробач, що не роблю тебе щасливою, як у кіно, Не ношу на руках, як би то мало бути, Пробач, що пишу прямо із АТО, І крізь свист "граду" тебе не можу я забути.
Пробач за те, що я не повернусь, Хоч й знаю ти і так вже не чекаєш. Я тут зостанусь, тут й перетворюсь В "груз 200" і ти мене вже не впізнаєш.
Бо я ж не супер-мен, навіть не герой, Батьків своїх всього лише дитина. Нехай буде він для тебе "саме той", Прошу пробач за те, що я всього лише людина! (с) Володимир Лукашевський 18.ІХ.2014