І кожен з нас, носить в собі літри сліз. Несказаних нікому слів, та божевільні мрії. І кожен з нас актор, романтик, цинік,… клоун. Ти не розказана історія, без адресату лист. Не пережита кимось драма. Тепло, що так і не зігріє… Ще кимось не приборканий, степовий скакун, Що ухиляється від ласки, боячись неволі. І скільки перешкод, омани в власній долі. Фальшиві знаки, пророцтва і шляхи. Ти сам собі творець, митець, артист. Допоки не з’їси пуди гіркої солі. Допоки власним потом не вмиєшся йдучи До цілей, і до мрій. Можливо до любові… Можливо навіть кров’ю. Ти не дізнаєшся на все це... справжньої ціни. Отож іди. Ще прочитають і почують, побачать духу зріст. І ти пізнаєш, що ласкавість, то не пута. Ти прокладай свої маршрути, Через каміння, терни і мости. Але іди. Тебе зустрінуть і пригріють на тім боці. От тільки думай, що у серці принести. Тому цієї миті зважуй, що покласти… Чого позбутись і кого забути. А можливо з ким, за руку на ту сторону прийти.