Шумлять ліси на Західній Вкраїні, Співають пісню збурених років, Читають клятву мужніх вояків, Що у жорстокій і буремній днині Віддали Неньці тисячі життів. / 2
Із кров’ю рідна змішана земля, Ти піднесла в лихої час доби Червоно-чорний прапор боротьби Супроти німця, ляха й москаля, Щоб показать, що ми не є раби. / 2
Що ми народ, а не юрба безлика; Не "швайне”, і не "хам”, і не "совіт”: Не хочемо чужих мастить чобіт; На три фронти ішла ця бойня дика, Та падав кращий, твій, Вітчизно, цвіт. / 2
Неправда, що не мали перемоги Неправда, що здолали нас усіх: Стоять-шумлять предвічності ліси, Не заросли ще вольності дороги Ті, що ведуть в майбутнії часи. / 2
Галичині, Карпатам і Волині Навіки слава, шана і хвала! І в небі й на землі гучний хорал! Ви врятували душу Україні, І знов Дух Нації Пломінь пала! / 2
Стоять ліси на Західній Вкраїні, Мов обеліски пам’яттю віків, Співають гімн нескорених синів. Шумітимуть ліси у майбуттí, як нині, Як Дух Народу – вічний шум лісів. / 3