СКІЛЬКИ ЛІТ МИНУЛО З ТОГО ЧАСУ, ЯК У МАМИ СОНЯХИ ЦВІЛИ. ЗАЗИРАЛИ ВРАНЦІ НА ТЕРАСУ, А ВНОЧІ НЕКТАР ЖИТТЯ ПИЛИ. ПРОЛЕТІЛИ В НЕБІ ЖУРАВЛЯМИ ШВИДКОПЛИННІ МОЛОДІ РОКИ. НІБИ ЛУНИ, ВЕСНАМИ-ПІСНЯМИ ІЗ ДИТИНСТВА СОНЯХИ-ЗІРКИ. П:в СОНЯХИ, ЯК СОНЦЕ БІЛЯ ХАТИ НА ВЕСНІ САДИЛА МОЯ МАТИ. А ВОНИ У ВІКНА ЗАГЛЯДАЛИ І ТЕПЛОМ НАМ ДУШІ ЗІГРІВАЛИ. КВІТНУТЬ ЗНОВУ СОНЯХИ ПРОМІННЯМ В ТІМ САДУ, ДЕ МИ КОЛИСЬ ЖИЛИ. А ПТАХИ ЧЕКАЮТЬ З НЕТЕРПІННЯМ І СПІВАЮТЬ, ЩОБ СКОРІШ РОСЛИ. НА ПОДВІР’Ї ГОМІН АЖ ДО НОЧІ, ТЕПЛЕ ЛІТО БАРВАМИ П’ЯНИТЬ. СОНЯХИ, ЯК МАМИ СВІТЛІ ОЧІ КЛИЧУТЬ У ЩАСЛИВУ ДАВНЮ МИТЬ.