Повесні над Дніпром плаче ключ журавлів, Він летить в сонця яснії далі, А один із ключа припада до землі, Щоб напитися горя й печалі.
Приспів: Пий, журавле сизий, З чистої криниці, Пий, журавле, воду Замість сліз ковтай: Не побачиш більше Тої журавлиці, Скільки до криниці Ти не прилітай...
Це було так давно, наче в казці чи сні... Зустрічались, сміялись, кохали. І полинули в синь журавлі повесні — Журавлиця не втрималась, впала...
Приспів.
Рік за роком летять, вже на скронях зима. Журавлиний ключ тане, мов мрії. Тільки серце болить, і спокою нема, І тривожать далекі надії.