Свободу тілу, знакам із душі! Краса при погляді дається З дівочої казки, сторож фурію глядить. Адже вона відчуває вітер по тілу своєму. Своє – це вершина, світлі тіні: це – природа. Хмари миють небо. Воно чисте. Його глибокий вид чарує янгола, Яка про щось мовчить. Її мати-природа волосся дала їй руде. А тепер, десь там, у небі – в фурії печаль. Гола, як неба безкрай.