Ти не звила гнізда коло мене, Не слала пір’ям золотим, Не співала у згадку голосом новим Нашої дружби, Жар-Птице!
Перед дивом таким, Такої долі нелегкої – Не бачивши зроду, Підняти хреста.
Боже дитя Радіє серцю чистому, Щасливіє своєму диву, Святить тої птиці жар. * * * Доле, Доле, Перший раз ти стала променем – Настала година відпити з джерел!
Я написав тобі посвяти, Ще як дивився в твої очі. Були ці миті так хороші!
Мене тривожило, ятрило: А що, коли на третій раз, Тебе шукаючи, Пробудитися не трапить шанс й дізнаюся, що Матриця повернула тебе?..
Ти розказала про диво. Я слухав й замовчав. Я змовк. * * * Настав час почути свідоцтво нове. Віра не вмерла – віра живе. Вогонь воскрес її сили і гріє.
Коли мені щемить і я гублюся, Коли ікони гріють, наче лід, Я згадую Таню й молюся, за нас.
Мій бог – її Христос. Я не можу спастися без тебе. Ти залишила себе в мене.
Яке диво – бачити Боже дитя, Стояти з нею, бачити і чути, І плакати – бо ти почутий!
Я бачив Янгола в католицьке Різдво. Я бачив диво, відчував добро. Я перший раз не спав.
Тепер я тільки розумію Твій вислів: «Не спала другий день». Це Божа друга Ріка.