Мело, мело по всій землі, мело сніжило, Свіча горіла на столі, свіча горіла. Злітався сніг і заглядав у наші вікна, Немов метелики нічні, летів на світло.
Ліпила віхола на склі значки і стріли, І все голіла на столі, свіча горіла. А протяг тіні колисав і мимоволі, Схрестились руки і вуста, схрестились долі.
І черевички з ніх самі упали м'яко, І віск із нічника слізьми на сукню капав. На свічку дихала імла - любові сила, Хрестоподібно підняла, як ангел крила.
Весь січень хуга по землі мела, сніжила, І все горіла на столі, свіча горіла. Свіча горіла, свіча горіла...