Хижий звір колискову співає, Як побачить сяйво луни І вночі свою жертву шукає В непроглядній лісів глибині. Він ступає серед мору лісного, Своїм нюхом хапаючи слід, І блищать в обличчі у злого, Кровожерливі парні вогні.
В тих хащах сумних темнота панує… Нечутно щебетання птахів… Серед мертвої тиші, де Марена лютує Лиш голос льодяний серед снігів, Мисливці збираються в зграї, Щоб не вмерти - треба вбивати. Коли Місяць у повні сяє Сіра варта йде полювати
І вкриті серпанком криштальні покої І міцно в полоні Мороза земля, Лиш лютий вожак веде за собою На сповнені здобиччю білі поля… І хруснула гілка зачахлого дерева, І здобич стрибнула, засаду збагнувши, І спалахнули очі голодного черева, І скінчилось життя за ради інших…