Темно, темно в лісі, аж жах, Там десь дух чутливий витав.
Незбагненним чином загорну у гай, У гай! Гай! Непомітним рухом до тебе підступлю, Заведу розмову, очами поведу. Заворожу тебе, моя мила, У хащі-нетрі затягну, І все!
Там лісні загони невидимих істот, Зграї партизанів, шиншила і єнот. Вийшли вони усі подивитися, Що у нас тут з тобою коїться, Постояли, поглузували І розбіглись по ярах.