Ледве йшов пильним шляхом, Дивлюсь, сидить старий Махатма. Пiдiйшов та кажу таке
Я йому
"Добрий день, старий Махатмо. Хай твiй могутнiй дух живе спокiйно Бiля заводiв всесвiту".
Вiн менi
Вiдповiв таке, що я мало що зрозумiв. Чи, може, вiн спав, чи, може, вiн розмовляв iз зiрками, Чи розмовляв зi мною мовою птахiв або трави?
Я йому
"Скажи ме-менi, Вчителю, Двi краси Свiту: Мiсяць та Сонце Мають iнколи зустрiчi? Чи?.. "
Вiн менi
Подарував таку усмiшку, такий струм добра, Що навкруги заспiвали птахи, А в душi мо?й наче грянув казковий хор Смарагдових цвiркунiв та польоту золотих бджiл.
Я йому
"Гура! А скажи ме-менi, джерело добра, Хто перший вийде до Захмарено? Брами, Славетний чиновник, чесний сiм'янин Або щирий господар? " Отаке спитав я його.
Вiн мене
Вiн мене, таки, вбив глибиною вiдповiдi, Що я не мiг дихати, не мiг вiдчувати нiг, Не мiг почути течi? Ганга, не мiг дивитись у вiчi Гурi Та й не мiг бiльш стояти й розмовляти. Обернувсь та й пiшов собi пильним шляхом.
Мудрий Махатмо! Хай будуть вiчнi тво? слова, Що вiдновляють душу.