Ніхто вже не взнає Де твоя кімната Де мовчки марніють Твої сірі дні І ніхто вже не прийде Тебе колисати До тебе тепер Не ідуть навіть сни А завтра, а завтра В холодній постелі Твоє кволе серце Клюватиме ніч А потім на біло-брудній Своїй стелі Ти лишиш сліди Від порожніх зіниць Ти вже не боїшся Ти більше не плачеш І сонце не гріє Знекровлених рук Ти згинеш так тихо В цій темній кімнаті Ти зникнеш назавжди Ніколи тебе не знайдуть