...І ми зімкнули багнети, І розписалися на небесах, І кулі-вальдшнепи Звили гнізда у наших серцях. Мій ангел вмирає, Чуєш? Ангел на твоїх руках! А зима на відлеті... Я думав завтра, Завтра все буде в квітках І так непотрібно, Все так непотрібно, І б’ється так дрібно У скронях
Душе моя, Ми повернемось додому, Може, завтра, та не дістатись ніяк, І загубився наш потяг Десь у холодних полях. А сніг усе сіє, а сніг Все летить і летить... Чекай моя мила – я зараз – Я буду за мить! І так непотрібно, Все так непотрібно, І б’ється так дрібно У скронях
Але не я, Це не я, а хтось інший Нахромив на багнет (Таке роз’ятрене серце) І розтрощив, розтрощив його вщент. А сонце все нижче, І все важче і важче повзти, І рукою дістати додому, Додому, де мама і ти... І так непотрібно, Все так непотрібно І б’ється так дрібно У скронях