Посадив навпроти себе І повчаєш наче тато у дитинстві Креслиш коло у повітрі Із мотузки мені створюєш намисто У кімнаті темно відчуваю холод Від мотузки руки геть вже оніміли Обійняв мене і одягнув намисто Я кричала , я благала - воно тисне
Пр. Не знервована, а просто розмальована Негативом вся земля у колір крові Ми шукаємо незаймані клітини Зачаївшись доживаємо хвилини
Ми пливем в долину смерті По тілам ми підіймаємось до сонця І твоє не розуміння Вже підводить нас до нашого кінця Душу вирви тобі вже вона не треба Бо за тебе вже всі плани написали Обіймай не обіймай я вже не з неба Зіштовхнули , розіп\"яли,душу вкрали