Голодні в'язні своє долі Ми так бажали цієї ролі Зациклили думки в неволі І по межі крокуєм к волі. І що тепер? Де наше місце? Навіщо капати на мізки? Отруту сипати на рани І від усіх благать визнання. Хто ми такі, навіщо тут треба Зриваємо маски, бо не бачимо неба.
Я вже не можу мовчати Так сильно хочу кричати. Я вже не можу мовчати, Хтось мусить перший кричати.
Ми на межі, вже стерті грані Глухих лікуємо словами Сліпим показуємо очима Блокуєм мозок, мислить вільно. І що тепер? Де наше місце? Навіщо капати на мізки? Отруту сипати на рани І від усіх благать визнання. Хто ми такі, навіщо тут треба Зриваємо маски, бо не бачимо неба.
Я вже не можу мовчати Так сильно хочу кричати. Я вже не можу мовчати, Хтось мусить перший кричати. Я вже не можу мовчати Я вже не можу мовчати Так сильно хочу кричати Я вже не можу мовчати Так сильно хочу кричати. Я вже не можу мовчати, Я мушу перший кричати.