Ця пісня може застаріти До того, як буде написана, Бо ті, що вчора приносили квіти, Сьогодні з вилами та зі списами. Ця пісня може запізнитись До того, як буде проспівана, Бо ті, хто божився нас боронити, Кийки на світанках встромляють у спину нам. Ніхто не знає, що буде далі В нас на Майдані, в нас на Майдані. Ніхто не знає – гострити палі Чи терти свої персональні дані. Ця пісня, на щастя, не дасть прогнозів, Від неї, на жаль, не почуєш відповідь: Чи вистоїть розум, чи вщухнуть морози, Чи зможемо в очі дивитися світові. Цю пісню не чутимуть за щитами, Її не співатимуть на барикадах, Бо досі ніхто не збагнув і не втямив, Що ж там попереду, хто ж там позаду. Ніхто не знає, що буде далі В нас на Майдані, в нас на Майдані. Ніхто не знає – гострити палі Чи терти свої персональні дані. Ця пісня може навіть померти До того, як буде народжена. Бо комусь потрібні наступні жертви, А комусь – нові нагородження. Ця пісня не зцілить розгніваний мозок, Потрощені ребра й роз’ятрене серце, Це просто слова про одвічну загрозу Віддати єдине, що в нас зостається.