Розійшлися дві дороги, дві дороги — два шляхи. Розійшлися-розлетілись ми, як вільнії птахи. Я пішла я на захід сонця, ти пішов на його схід — Вже не бачу на долонці я твоєї долі слід.
Дві дороги розвели нас, розкидали по землі, Як розходяться у морі два самотні кораблі. Що ти робиш, я не знаю — може, тужиш, може, ні. Ти веселий — знов сумна я, знов невесело мені…
Там, де я — там тебе нема, Там, де ти — там завжди зима, Там. де я — в небесах птахи, Там, де ти — там одні сніги.
Там, де я — там веселий сміх, Там, де ти — там журба і гріх. Там, де нам було добре вдвох — Не росте чортополох.
Ми далекі люди стали, ми на різних берегах: Берег мій завжди зелений, берег твій завжди в снігах. Друзі кажуть “божевольні”, друзі знають більше нас, Ну а я прохаю долі нам побачитись ще раз.
Там, де я — там тебе нема, Там, де ти — там завжди зима, Там. де я — в небесах птахи, Там, де ти — там одні сніги.
Там, де я — там веселий сміх, Там, де ти — там журба і гріх. Там, де нам було добре вдвох — Не росте чортополох.