Вона чекала… І).Ти мене чекала, слова не сказала, Просто так стояла і чекала-а. Чекала ти на мене, на наші дні буденні, На подих повітря вранці. І в моїй уяві ми лише «коханці»… Кохаємо один-одного зранку і до ночі, І цілуємо в губи, носік, лобик, очі. Все це так прекрасно і так не забутньо, Що хочеться перенести в наше майбутнє. А справді все навпаки : такого не буває, Просто хтось кохає, інший забуває. Без надії все це потім помирає… І помирає слово «ЧЕКАЄ» Приспів:/2р А вона чекає, чекає зранку і до ночі, Чекає і знову закриває очі. Чекає на тебе , на ваше майбутнє, І всі ці моменти для неї просто незабутні. Скільки можна так безмежно кохати? Все що залишається – це просто «ЧЕКАТИ».
ІІ).Пройшли роки, пройшли чекання, Вона забула це слово і без сподівання. Повірте в неї не було ніякого бажання, Згадувати, що ж таке «КОХАННЯ».