Дивись, коханий, чай на травах твій Улюблений... За звичкою налила... Тобі на небі, певно, теж такий Зварили ангели... Тепер й у тебе крила... Он за вікном крізь ніч прийшла весна... В блакитно-жовтій стрічці... із Майдану. Не журавлі злетілись... - беркутня... І проросли лампадки і тюльпани Отам на Інститутській... Ти вмирав. Для снайпера став галочкою в звіті. Тепер на небі між едемських трав Пробач нам всім... хоча б на тому світі. Пробач убивці за його наказ... Пробач політикам, військовим... Так, це важко, Але пробачить треба. Я не раз Й себе кляну... й мені пробач, будь ласка... Будь ласочка, за те, що не була В хвилину смертну поруч... відпустила, Від кулі не закрила серцем я... І що мені тепер твої ті крила, Що дав Господь тобі?.. Тебе нема, Й найгірше, що ніколи вже не буде. Он за вікном крізь ніч прийшла весна... У чорній стрічці... з пострілом у грудях.