Ти розсипаєш свій сміх Світлий. Сонячний. І я одразу між тих – Обеззброєних і безпомічних. І я за тобою йду Не помічаючи Болю, бо на душі Так тепло, аж гаряче.
А ти світи світи світись Як сонце Щасливі не знаємо ми Чи правда, чи сон це. А ти світи світи світись Знову і знову І всі наші мрії колись Здійсняться – і обов’язково!
Ти залишаєш сліди. Теплі. Сонячні. І я не можу без них. І солодко. І боляче. І я їх в собі вже люблю. Як скарби збираючи. І зараз у моїй душі Так світло – жовтогаряче!