Цей білий сніг дику гору обліг, навіть сліду тут нема... Безлюдне, неначе, царство, а царюю я сама... І завиває вітер, хуга в серці зла... Втримати в собі силу не змогла...
Та схаменись, то доведи - ти хороша і буде так завжди, Сховай свій дар в душі на дно! Вже все одно!
Все одно, все одно. На волі шугне воно. Все одно, все одно! Я здалася вже давно! Хай женуть, хай цураються! Хай кругом зима, та холоду я не лякаюся.
На відстані всі речі малесенькі немов. І страхи мої безодні не вернуться, і знов Сама собі я покажу, що вільна перейти межу. Добро і зло - їх тут нема! Нема!
Все одно, все одно! Я і вітер, і небеса! Все одно, все одно! Умре в очах сльоза! Це мій світ, тут лишаюся! Хай кругом зима.
Хай сила рине в землю - так бажаю я! Як віхола заклубочиться хай душа моя! Я починаю розуміти - це вже край! Немає вороття... Колишнє, прощавай!
Все одно, все одно! Я заграю, немов зоря! Все одно, все одно! Навік змінилась я! Ось мій світ, ним пишаюся! Хай кругом зима! Та холоду я не лякаюся.