У тривозі ластівки літають, Хоч не осінь ще, а тепле літо. Рідна хата з сумом споглядає, Маму забирають в місто діти. На високі поверхи в кварталах, На низеньку лавочку у дворі. Щоб вночі із вікон споглядала, Як за нею в небі плачуть зорі. Не зламати вітру, не зламати, Яблуню стареньку у садочку. У сльозах благала рідна мати, Не везіть мене у місто, дочко. Просить мене мати в неспокої, Коли знову їду до села. Синку, привези мені такої, Пепінки, як в нас в саду була. Привези мені води, з криниці, З нашої криниці, край воріт. Бо вона мені ночами сниться, Сниться мені яблуневий цвіт. Не завжди для мами все що треба, Ми привозим з рідного села. Як же повернути їй те небо, Той садок де яблуня цвіла. Догорає свічка, догорає, Тихою лампадкою, в куточку. День і ніч матусю виглядає, Яблуня старенька у садочку. У тривозі ластівки літають, Хоч не осінь ще, а тепле літо. Рідна хата з сумом пригадає, Як забрали маму в місто діти.